Значна частина українців сповідує сьогодні неоязичництво у дуже специфічній формі. Вони вірять у доброго бога - Бандеру, який "прийде і порядок наведе". При цьому самим вірянам нічого не треба буде робити - все зробить Бандера. І тут новітня міфологія відсилає нас до більш древніх архетипів Воскресаючого Бога, починаючи від Осіріса і до Мошеаха. Бандера має неодмінно воскреснути, і момент його воскресіння знаменуватиме собою завершення давніх бід і початок Нового Порядку.

Злим богом для даної секти є Путін. Путін - це прямий антипод Бандери. Все зло на світі походить від Путіна - включно з негараздами в економіці, корупцією, провалами у соціальній політиці. Путін не лише анексував Крим і підтримує сепаратистів на Донбасі. Путін - це те божество, яке організовує мітинги проти влади, вносить сум'яття в діяльність коаліції, девальвує гривню, розкрадає валютні резерви, вкладає в руку Авакова склянку під час суперчок з Саакашілі. Неоязичники вірять у те, що у Путіна є кілька іпостасей ("двійники"), він може вмирати і повертатися з Царства Мертвих (протягом 2015 року - мінімум двічі). Але у один прекрасний момент має прийти Бандера, який скине Путіна.

Подібно до архетипів Вальгалли, праведних послідовників даного культу чекає Європа - місце вічного блаженства і нелегальних заробітків. Але якщо Вальгалла передбачала виключно гетеросексуальні зв'язки праведника з валькіріями, то Європа (у свідомості послідовників нової релігії) дає більше варіантів та можливостей.

Антиподом Європи є Росія (аналог Тартару, Гадесу чи Пекла) з її вічною мерзлотою, рабством і перманентними кризами. Грішники та відступники від віри тавруються закляттям: "Чемодан - Вокзал - Росія!" (що за своїм емоційним навантаженням наближається до інших триєдиних ідіом, типу "мене - текел - фарес" чи "вені - віді - віці").

Як і будь-яка релігія, неоязичництво не терпить критичного осмислення і іраціональне за своєю суттю. Неоязичники - агностики за своєю сутністю, серед них - чимало фанатиків, які вірять у знамення ("Хорватія вступила в ЄС - це яскравий знак для України", "Байден сказав, що Україна - це Європа, і цим самим дав знак", "Ердоган різко зіпсув стосунки з Путіним і подав знак Україні" тощо) і пророцтва (особливо Ванги і Влада Росса, Павло Глоба не визнається канонічним ясновидцем).

Найгірше те, що сьогодні нас намагаються переконати, що неоязичництво - це не релігія, а реальна політика, доктрина і стратегія, альфа і омега сучасної України. Майже як у часи пізньої Римської Імперії, коли містерії Мітри та Ізіди підміняли собою реальне державне управління, а віщуни та пророки мали більше впливу на процеси прийняття рішень, ніж досвідчені державні мужі.


Константин Бондаренко
http://www.facebook.com 04.01.2016